Хоча про село Яблуницю перша (наявна у наш час) письмова згадка датується 1761 роком, достовірно відомо, що люди жили тут ще за часів Київської Русі, а, цілком можливо, і набагато раніше.
При цьому перша згадка про місцевий храм відноситься до 1615 року (як дати його побудови). Унікальна дерев’яна споруда, побудована у кращих гуцульських традиціях і без єдиного цвяха, більш ніж півтора сторіччя вірою і правдою служила місцевій громаді, поки в 1779 році не була віддана в якості приданого за Євдокією Вороненко до розташованого неподалік села Ворохт (нині – селище міського типу Ворохта), де була освячена як Церква Різдва Пресвятої Богородиці.
Однак жителі Яблуниці порівняно недовго залишалися без своєї головної Святині, адже нова сакральна споруда на момент передачі такого незвичайного приданого дару до сусіднього села вже була на стадії завершення, і вже через рік (у 1780 році) нова церква гостинно відчинила перед парафіянами свої двері. Але назва її з якихось причин було інша – тепер це був Свято-Іллінський храм (на честь пророка Іллі), розташований на нинішньому місці.
Цікаво, але і новий храм чекала доля попередника – взимку 1871 року його продали і в розібраному стані на санях перевезли в сусіднє село Лазещина, розташоване на Закарпатті в урочищі Плитуватий. Ця операція була проведена фундушем (по-сучасному – фондом) Юрія Леклюка, а спорудженням на новому місці керувало подружжя Михайло Пластуняка і Марія Телечук. Через рік цей перевезений храм був освячений на честь святих Петра і Павла.
Що ж стосується побудови нової церкви в Яблуниці, то воно було завершене тільки в 1895 році, при цьому розташована поруч дерев’яна плебанія (садиба) для священика з’явилася набагато швидше (за дев’ять років до того). Проіснував новий храм на честь пророка Іллі у своєму первісному вигляді порівняно недовго – під час Першої світової війни (1914-1918 роки) тут проходили досить запеклі бої, і його стіни були сильно зруйновані, так що потрібен був ґрунтовний капітальний ремонт.
Після закінчення капремонту діяльність церкви відновилася і велася протягом усього інтербелума (міжвоєнного періоду) під проводом Польської Республіки. За цей час за місцевою тодішньою церковною модою її перекрили сяючою бляхою, а внутрішній інтер’єр збагатився оновленим іконостасом (різьбяр – Василь Турчиняк із Лугу, в розписі брали участь Фердинант Оріховський і Карл Скочдополь).
Після більш ніж сорока років радянського забуття, вже через кілька тижнів після відновлення незалежності України, 17 вересня 1991 року, парафія Успіння Пресвятої Богородиці в Яблуниці відновила своє офіційне існування, при цьому право вести тут службу отримали греко-католицькі священики. Із тих пір почався довгий шлях реконструкції сакральної споруди через терни перших важких років становлення самостійності та конфесійного поділу місцевого населення.
Дерев’яна Церква пророка Іллі (після переосвячення – Успіння Богородиці) виконана у традиційному для Прикарпаття стилі. Вона розташована на невеликому пагорбі Яблунецького перевалу, оповитого вічною зеленню величезних ялин. Із усіх боків виглядає храм просто приголомшливо! Безумовно, ця Церква Успіння Божої Матері – справжня окраса Яблуниці. Варто також відзначити, що храм цей, розташований усього лише в трьох кілометрах від нашого гостьового будинку «Чіллакс», має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
Звичайно ж, усім нашим гостям, ми рекомендуємо не тільки оглянути старовинну церкву Успіння Богородиці в Яблуниці зовні, але й побувати всередині, помилуватися унікальним внутрішнім оздобленням та іконостасом, поставити свічку і помолитися там Богу, навіть якщо Ви не парафіянин Української греко-католицької церкви.
Де знаходиться
Яблуниця, Івано-Франківська обл.
